МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА” ІНСТИТУТ ЕНЕРГЕТИКИ ТА СИСТЕМ КЕРУВАННЯ Кафедра охорони праці Методичні вказівки до виконання лабораторної роботи №7 " Природне освітлення. Нормування. Розрахунок " Для студентів денної форми навчання всіх спеціальностей з курсу «Основи охорони праці» Затверджено на засіданні кафедри охорони праці Протокол № від 2009 р Львів 2009 р. 1.Теоретичні відомості Природне освітлення – це освітлення приміщень світлом неба (прямим і відбитим), яке проходить крізь світлові прорізи в зовнішніх огороджуючих конструкціях Приміщення з постійним перебуванням людей повинно мати, як правило, природне освітлення (в окремих випадках, визначених ДБН допускається проектування приміщень без природнього освітлення). Природне освітлення (ПО) поділяється на: бокове (одно - або двостороннє), що здійснюється через світлові отвори (вікна) в зовнішніх стінах; верхнє, що здійснюється через ліхтарі та отвори в дахах і перекриттях; комбіноване – це поєднання верхнього та бокового освітлення. Природне освітлення має важливе фізіолого - гігієнічне значення для працівників. Воно сприятливо впливає на органи зору, стимулює фізіологічні процеси, підвищує обмін речовин та покращує розвиток організму в цілому . Сонячне випромінювання зігріває та знезаражує повітря, очищуючи його від збудників багатьох хвороб. ПО по відношенню до штучного не вимагає затрат на експлуатацію. Природне освітлення має такі недоліки: - змінюється протягом доби та року, в різну погоду; - нерівномірно розподіляється по площі приміщень; - за незадовільної його організації може спричинити засліплення органів зору. На рівень освітленості приміщення впливають такі чинники: світловий клімат, площа та орієнтація світлових отворів; ступінь чистоти скла у світлових отворах; колір стін та стелі приміщення; глибина приміщення; наявність предметів, що заступають вікно як із середини так і ззовні приміщення. Оскільки природне освітлення непостійне впродовж дня, кількісна його оцінка проводиться за відносним показником – коефіцієнтом природної освітленості (КПО):
, де
- освітленість в даній точці заданої площини (робочому місці) всередині приміщення;
- освітлення ззовні приміщення на цій же горизонтальній площині світлом повністю відкритого небосхилу. Фактичний КПО визначають відношенням заміряної освітленості на робочому місці у виробничому приміщенні
до одночасної освітленості зовні приміщення
у горизонтальній площині при відкритому небосхилі (щоб ніщо не затінювало фотоелемент люксметра) і дифузному світлі (сонце закрите хмарою) За умовну робочу поверхню приймається горизонтальна поверхня на висоті 0,8 м від підлоги Нормоване значення КПО визначається за формулою eн = е0 x m де е0– нормоване значення КПО, яке задається „Державними будівельними нормами” (ДБН В.2.5.28-2006) в залежності від розряду виконуваних робіт. В основу визначення КПО також покладено розмір об’єкта розпізнавання ; ДБН встановлюють 8 розрядів зорової роботи: І – найвищої точності при мінімальному еквівалентному розмірі об'єкта розрізнення менше 0,15 мм ІІ – дуже високої точності (мінімальн. еквівалент. розмір об'єкта розрізнення від 0,15 до 0,30 мм) ІІІ – високої точності (мінімальн. еквівалент. розмір об'єкта розрізнення від 0,30 до 0,50 мм) ІV – середньої точності (мінімальн. еквівалент. розмір об'єкта розрізнення від 0,5 до 1,00 мм) V – малої точності (мінімальн. еквівалент. розмір об'єкта розрізнення від 1,0 до 5 мм) VІ – груба (мінімальн. еквівалент. розмір об'єкта розрізнення більше 5 мм) VIІ – робота з матеріалами, які світяться (мінімальн. еквівалент. розмір об'єкта розрізнення більше 5 мм) VIIІ – загальне спостереження за ходом процесу (незалежно від мінімальн. еквівалент. розмір об'єкта розрізнення, фону та контрасту)
– коефіцієнт світлового клімату, який враховує особливості світлового клімату. Світловий клімат – сукупність умов природного освітлення і даній місцевості (освітленість на...